Дистанційно про мистецтво

З кінця X століття внаслідок християнізації давньоруська культура зазнає великих змін. Вона немов би роздвоюється. Ця двоїстість, утворена в результаті злиття християнської і язичницької культур, відображається у всьому: мові, літературі, музиці, образотворчому мистецтві, міфології і обрядовості. Поряд з розмовною давньоруською мовою з'являється - церковнослов'янська книжна мова. Аналогічне явище спостерігається і в музичній культурі. Починаючи з Київського періоду і протягом усього Середньовіччя одночасно співіснували дві музичні культури різного призначення, що володіли різними засобами художньої виразності - народна і церковна: пісні і співи. Ці дві області музичної культури Київської Русі по-своєму відобразили національну своєрідність і дух давньоруської музичної культури: народне в піснях світського (мирського) змісту, професійне - у співах духовного (культового) характеру. Церковна музична культура створювалася людьми, котрі добре знали народну музичну культуру. Освоююч

Доба Відродження започаткувала суттєві зрушення у світогляді людей, їх релігійних і політичних переконаннях. Розпочалося формування нового типу людини, яка була більше духовно розкріпаченою і переконаною у собі ніж раніше. Нові ідеї прокладали собі шлях у боротьбі з офіційним релігійним вченням, готуючи переворот у світогляді людей. Архітектор Донато Браманте - головний архітектор Риму, найбільшим досягненням якого став проект собору Святого Петра. Титани Високого Відродження Домашнє завдання: підготувати презентацію мистецьких шедеврів одного з представників Високого Відродження

Розвиток мистецтва Середньовіччя охоплює період від падіння Римської імперії до початку доби Відродження. Одним із най¬важливіших центрів середньо¬вічного мистецтва була Візантія. Традиції античної та східної циві¬лізацій поєдналися в культурі цієї могутньої держави, столицею якої став Константинополь. Відповідно до нових світоглядних уявлень го¬ловним завданням візантійського мистецтва було втілення божественного начала. Візантійський стиль зародив¬ся в архітектурі й образотворчому мистецтві, виявився також в ілюструванні книг. Софійський собор, Ая-Софія в Константинополі — одна з найвеличніших пам'яток візантійської архітектури, що збереглись донині; символ «золотої доби» Візантійської імперії та один із символів сучасного Стамбулу У неповторній красі Венеції, на головній площі височіє велична святиня – собор св. Марка. Собор збудовано у візантійському стилі, що є доволі рідкісним явищем на теренах Західної Європи. Проте храм містить також елементи готичного та романськ

На мистецтво Риму визначальний вплив справили культурні досягнення Греції. Однак римляни перевершили їх у мистецтві скульптурного портрету. Римські скульптори прагнули досягти портретної схожості, передати рису характеру, внутрішню енергію. Частина портретів виконана в грецьких традиціях, що передбачали створення ідеального образу могутнього й мудрого правителя. Розвивався також рельєф. Ним прикрашали храми, вівтарі, тріумфальні арки та колони. Найпопулярнішим у Римі був історичний рельєф. Яскравим прикладом такого рельєфу є зображення на колоні Траяна, присвячені підкоренню даків римлянами. Про розвиток мистецтва свідчать настінні розписи та мозаїки. Здебільшого в них передавалися міфологічні та історичні сюжети. Також траплялися й сцени побуту, портрети, фантастичні й реальні пейзажі. Відкриття в 2 ст. до н.е. бетону дозволило будівельникам широко застосовувати купольні конструкції. Найхарактерніший елемент римської архітектури – арка. Неперевершеним зразком римської купольно

Увесь світ захоплюється скарбами південноукраїнських степових «пірамід», сповнених загадок стародавньої цивілізації — Скіфського царства. Хто ж такі скіфи? Упродовж століть ці войовничі кочові племена, які прийшли з Азії, панували на просторах нашої країни. Столицею скіфської держави був Неаполь Скіфський (розташований на околиці сучасного м. Сімферополя). Скіфи-воїни: Майже одночасно зі скіфами в Північному Причорномор'ї з'явилися колонізатори з Греції (з VІ ст. до н. е.). Вони засновували на узбережжі Чорного та Азовського морів поліси, а саме: Ольвію (на Бузькому лимані, Миколаївська обл.), Тіру (нині м. Білгород-Дністровський), Херсонес (на території сучасного м. Севастополя), Пантікапей (нині м. Керч). Колонії швидко розвивалися і ставали носіями культури Еллади в нашому краї. Скіфи налагодили з греками-переселенцями продуктивне творче партнерство, у результаті якого виникло оригінальне поєднання витонченої античної майстерності й неповторного колориту культури давн

Постмодерні́зм (фр. postmodernisme — після модернізму) — світоглядно-мистецький напрям, що в останні десятиліття XX століття приходить на зміну модернізму. Цей напрям — продукт постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем — світоглядно-філософських, економічних, політичних. Як філософська категорія термін «постмодернізм» поширився завдяки філософам Жаку Дерріді, Жоржу Батаю, Мішелю Фуко і особливо книзі французького філософа Жана-Франсуа Ліотара «Стан постмодерну» (1979) Постмодерністи, завдяки гіркому історичному досвіду, переконалися у марноті спроб поліпшити світ, втратили ідеологічні ілюзії, вважаючи, що людина позбавлена змоги не лише змінити світ, а й осягнути, систематизувати його, що подія завжди випереджає теорію. Прогрес визнається ними лише ілюзією, з'являється відчуття вичерпності історії, естетики, мистецтва. Вперше цей стиль проявився у двох видах мистецтва - постмодернізм в живописі і в літературі. Головний принцип постм

Музична культура східних слов'ян Давні слов’яни вшановували пращурів та поклонялись язичницьким богам. Поклоніння здійснювали в храмах і капищах з ідолами. Релігійні обряди на честь Перуна (бога грому й блискавки), Стрибога (бога вітрів), Ярила (бога сонця), Лади (богині кохання) супроводжувались співами, ритуальними танцями, грою на музичних інструментах і завершувались спільним застіллям. Слов’яни вшановували не лише язичницьких богів, але й місця, де вони живуть: ліси, гори, річки та озера. За припущеннями дослідників, пісенна й інструментальна творчість того часу розвивалися у тісному взаємозв’язку. Імовірно, що саме обрядовий спів сприяв виникненню музичних інструментів із встановленням їхнього музичного строю, оскільки храмові пісні-молитви виконувались із музичним супроводом. Пісенну творчість давніх слов’ян поділяють на календарно-обрядову та родинно-обрядову. Відтворення слов'янської музики етнографічним гуртом «Лада» Календарно-обрядові пісні нерозривно по