Для ліцеїстів ІІІ курсу (10 клас): Тема. Музична культура Київської Русі

З кінця X століття внаслідок християнізації давньоруська культура зазнає великих змін. Вона немов би роздвоюється. Ця двоїстість, утворена в результаті злиття християнської і язичницької культур, відображається у всьому: мові, літературі, музиці, образотворчому мистецтві, міфології і обрядовості. Поряд з розмовною давньоруською мовою з'являється - церковнослов'янська книжна мова. Аналогічне явище спостерігається і в музичній культурі. Починаючи з Київського періоду і протягом усього Середньовіччя одночасно співіснували дві музичні культури різного призначення, що володіли різними засобами художньої виразності - народна і церковна: пісні і співи. Ці дві області музичної культури Київської Русі по-своєму відобразили національну своєрідність і дух давньоруської музичної культури: народне в піснях світського (мирського) змісту, професійне - у співах духовного (культового) характеру.

Церковна музична культура створювалася людьми, котрі добре знали народну музичну культуру. Освоюючи нові жанри християнської культури, що прийшли з Візантії, давньоруські співаки неминуче користувалися старими запасами язичницької пісенної культури. Основне коло сюжетів і образів давньоруського героїчного епосу склалися в епоху розквіту Київської держави. Дія в билинах зосереджена навколо двох центрів - Києва та Новгорода. Давньоруські билини, або стáрини, характеризуються історичністю, зазвичай їх головними героями були реальні особи, в тому числі київські князі. У цих легендарно-героїчних оповідках відображаються події історії, героїчна боротьба слов'ян із зовнішніми ворогами. Характерною особливістю билин є те, що в них часто поєднуються несинхронні події, зливаються події різних історичних періодів. У билинах Київського циклу описуються подвиги давньоруських богатирів Іллі Муромця, Добрині Микитича, Олексія Поповича в боротьбі зі степовими кочівниками, в служінні на заставі богатирькій.

Домашнє завдання: переглянути та вивчити матеріал уроку