Для ліцеїстів ІV курсу: Тема "Сучасне мистецтво Латинської Америки"

Унаслідок конкісти, перед якою стояли завдання відкриття і завоювання нових земель, християнізації населення, відбувся рішучий поворот у розвитку мистецтва Латинської Америки. На руїнах знищеної індіанської культури колоністи споруджували церкви і монастирі, маєтки й навіть міста. Будівництво вели за європейськими зразками під керівництвом іспанців і португальців. Будівельниками зазвичай були індіанці, а пізніше також метиси і привезені темношкірі раби. Більшість католицьких храмів стоять на фундаментах зруйнованих храмів і палаців індіанців. Перлиною сучасної культури Південної Америки й символом національної незалежності стало місто Бразиліа. Нова столиця держави є «візитівкою» так званого бразильського економічного дива. Це одне з наймолодших міст світу побудоване на місці, де ще кілька десятиліть тому не було нічого, окрім тропічних джунглів. Бразиліа входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО як об’єкт історичної та культурної спадщини людства. Одне з найкрасивіших міст Латинської Америки і світу — Ріо-де-Жанейро — оточене півкільцем гір і морем. Із висоти пташиного лету з верхівки гори Корковаду цю красу споглядає гігантська статуя Христа Спасителя — символ міста і Бразилії. Розкинуті руки Христа ніби обіймають місто. Здалеку скульптура «прочитується» як величезний хрест і викликає захоплення. Монумент обрано одним із Нових семи чудес світу. У Мексиці розвиток сучасної архітектури відбувався майже одночасно з живописом і скульптурою. Значних творчих успіхів на шляху створення національної архітектурно-мистецької школи досягли Дієго Рівера, Хосе Ороско і Давид Сікейрос. Вони свідомо висували вимоги доступності образної мови своїх творів як необхідної умови вираження прогресивних ідей. Засновник школи монументального живопису Дієго Рівера (1886—1957), окрім картин у різних жанрах, створив чимало розписів стін громадських будівель. Головні теми його творчості — народні традиції, історія, революційний рух у країні. Фрески майстра — ніби грандіозна епопея чи багатоголосна ораторія, у якій переплітаються реальність і фантазія. Дієго Рівера. Танець у Туантепеці

Хосе Клементе Ороско (1883—1949) виконав за життя численну кількість розписів, з-поміж яких фрески шпиталю у Гвадалахарі, внесені до списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. Хосе Ороско. Фреска «Повстанці загону Сапати»

Творам притаманна динамічність композицій, емоційне контрастне зіставлення білого, червоного і чорного кольорів. Це був спосіб висловити протест проти гноблення людини людиною. Творчість художника-монументаліста і мураліста Давида Альвароса Сікейроса (1896—1974) за тематикою і стилем належить до соціального реалізму. У виконанні знаменитого муралу на будинку Ректорату університету в Мехіко митець використав комбіновану техніку високого рельєфу і живопису. Давид Сікейрос. Мурал на будинку Ректорату університету в Мехіко, Мексика

У стандарти жодного мистецького напряму не вписується творчість Фріди Кало (1907—1954), дружини Дієго Рівери, жінки трагічної долі. Картини мексиканської художниці (переважно автопортрети) відносять до символізму, кубізму, сюрреалізму, магічного реалізму. Риси цих стилів дивно поєднуються в її наївному мистецтві, що виникло під впливом народної культури. Фріда Кало. Дві Фріди

У центрі Мехіко на площі Трьох культур розташовані знамениті споруди, що репрезентують єдність здобутків мистецтва країни всіх періодів розвитку: залишки індіанської піраміди й будинків ацтеків, католицький собор колоніальної епохи та сучасний хмарочос — Латиноамериканська вежа (183 м). Отже, назва площі, внесеної до списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО, цілком символічна і наголошує на єдності традицій та урбанізму. Архітектура й образотворче мистецтво Латинської Америки, збагачені досвідом багатьох поколінь, є значним внеском у світову художню культуру. Площа Трьох культур у Мехіко, Мексика

Карнавал у Бразилії – подія, на яку мріють потрапити мільйони людей. Щороку в лютому, перед початком Великого посту, вся Бразилія, поринає у вир безперервного грому барабанів, що відбивають ритм запальної самби, поринає в найгучніше, найяскравіше і найвеселіше свято, найграндіозніше шоу на планеті. Традиційно карнавал у Бразилії починається з “офіційної частини” – символічної передачі ключів від міста мером “королеві карнавалу”. На чотири дні він стає повноправним хазяїном міста й наділяється правом видавати й скасовувати будь-які закони. Карнавал у Ріо проходить один раз у рік, у лютому, у самий розпал бразильського літа! Починається це свято завжди в суботу й триває 4 дні й 4 ночі! Найважливіше під час Карнавалу – парад шкіл самби на “самбодромі”, де величезна кількість учасників із найзнаменитіших шкіл самби у фантастичних костюмах улаштовують приголомшливе шоу, що хоча б раз у житті потрібно побачити власними очима. Домашнє завдання: Створити презентацію про карнавал в Ріо. Роботу надіслати на електронну адресу kostyrya_1979@ukr.net